Солов’їну, барвінкову, колосисту – на віки українську рідну мову в дар мені дали батьки

   Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова та її наріччя стають не просто засобом комунікації, але й відкривають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова.
   Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець – перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища скажемо, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6–ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано – не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова – це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.
   У 1999–му році, за даними проекту DilovaMova.com, на 30–й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21–е лютого. Це всесвітнє свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливості зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сферах взаєморозуміння і людяності.
   З нагоди святкування Міжнародного дня рідної мови у стінах нашої школи відбулася літературно-музична композиція «Солов’їну, барвінкову, колосисту – на віки українську рідну мову в дар мені дали батьки».